Щодо питання впровадження нової правової конструкції "призупинення договору"

Blog page
img_7158

Ольга ИВАНОВА, юрист АК «АССИРИЯ»
специально для «ЮРИСТ&ЗАКОН»

З моменту кодифікації вітчизняного цивільного та господарського законодавства минуло вже більше десять років, проте, враховуючи останні вимоги сьогодення, зумовлені політичними та економічними змінами, зупинятись на досягнутому сьогодні є неприпустимим, адже з динамікою розвитку суспільства та ринкових відносин потрібно адекватно, а головне – своєчасно реагувати. Останні зміни в Україні неабияк вплинули на розвиток договірних відносин. Так, наприклад, значний рівень інфляції та проведення антитерористичної операції (далі – АТО) в Донецькій і Луганській областях призвели до суттєвого погіршення соціально-економічної ситуації не лише в регіоні, а й в цілому в країні. У районах, охоплених АТО, підприємства (а також їхні контрагенти) стикнулися з додатковими проблемами, пов’язаними з фактичною неможливістю здійснення поставок і перевезення товарів, здійснення платежів, вимушеним зниженням обсягу виконання робіт, надання послуг і реалізації товарів. Природно, що це призвело до заморожування господарської діяльності в регіоні, невиконання суб’єктами господарювання своїх договірних зобов’язань. Наведене підтверджує необхідність фактичного призупинення виконання сторонами зобов’язань за договором, у зв’язку з чим автором цієї статті пропонується законодавча новела у вигляді введення такої правової конструкції, як «призупинення договору». На перший погляд, при виникненні деяких з вищенаведених обставин слушним видається застосування такої категорії, як форс-мажор, для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання (ст. 617 ЦКУ), проте, на відміну від форс-мажору, який звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов’язання, призупинення договору зупиняло б виконання сторонами зобов’язань на визначений сторонами проміжок часу (або ж до настання певної події) за наявності волі сторін або обставин, визначених законодавцем та/або волею сторін.

Передумовами (причинами) впровадження такої правової конструкції, як «призупинення договору» в цивільному праві, можуть бути узгоджений вольовий акт сторін або одностороння дія, зумовлена обставинами. Так, сторони повинні мати можливість тимчасового призупинення виконання своїх зобов’язань за договором, якщо виникли обставини, що зумовили таку необхідність. У зв’язку з цим пропонується внести відповідні зміни до законодавства і запровадити норму, згідно з якою сторона мала б можливість призупиняти дію договору щодо виконання своїх зобов’язань. Так, наприклад, у договорі будівельного підряду доцільно надати замовнику право призупиняти дію договору в разі виникнення необхідних для цього обставин, наприклад, обмеження фінансування будівництва, втрата повністю або на деякий час інтересу в результаті робіт тощо. При цьому замовник повинен бути зобов’язаний оплатити підрядникові виконані до призупинення роботи та відшкодувати йому витрати, пов’язані з таким призупиненням (купівля матеріалів та техніки для робіт, що планувалися, оренда житла для робітників тощо).

На сьогодні на практиці сторонами використовується варіант, за якого укладається додаткова угода про внесення змін до графіка виконання робіт, відповідно до яких переносяться або подовжуються строки виконання робіт. Водночас слід зазначити, що впровадження на законодавчому рівні такої правової конструкції, як «призупинення договору», дозволило б сторонам запровадити легальний механізм врегулювання відносин, спрямованих на задоволення реальних правових потреб, зокрема дало б змогу на практиці ефективно вирішувати проблему тимчасового зупинення спливу строку за договором за наявності певних обставин та, як наслідок, мінімізувати ризики потенційного визнання договорів удаваними або фіктивними. При цьому відмітимо, що призупинення договору будівельного підряду не передбачало б повного припинення робіт, а лише припиняло б їх на деякий час. У свою чергу, сторони можуть закріпити обов’язок підрядника після такого призупинення відновити договір на попередніх або інших умовах.

Аналогічним прикладом призупинення не самого договору, а виключно робіт чи послуг є широко поширена на практиці ситуація з договорами про надання телекомунікаційних послуг, коли під впливом об’єктивних обставин споживач ініціює призупинення надання послуги.

Інший приклад можна навести щодо договору оренди нерухомого майна: сторони уклали договір оренди нерухомого майна строком на 35 місяців, однак через 15 місяців виникла необхідність призупинити дію договору. Зауважимо, що ст. 794 ЦКУ встановлює, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦКУ договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. А отже, можливість призупинення дії договору у вищезазначеному випадку мала б на меті виключити необхідність нотаріального посвідчення договорів, а також їх реєстрації (за умови призупинення договору не менш як на один календарний місяць), оскільки б тоді за аналогією з категорією форс-мажору і переривання строку позовної давності дія договору оренди була б призупинена, а отже загальний строк не перевищував би 35 місяців.

Припинення договору є принципово іншим за змістом на відміну від призупинення виконання зобов’язання, оскільки умовою його застосування є призупинення виконання не тільки власного зобов’язання, а й зустрічного.

Зауважимо, що з метою недопущення зловживання правом (наприклад, цілеспрямоване уникнення процедури нотаріального посвідчення договорів та їхньої реєстрації) сторони повинні мати можливість застосовування такої правової конструкції, як «призупинення договору». При цьому в законодавстві доцільно визначити вичерпний перелік підстав застосування такої правової конструкції.

За наступним прикладом, статутними документами однієї зі сторін договору передбачено отримання попереднього дозволу органу управління на вчинення будь-якого правочину (в т. ч. підписання договору/контракту, специфікації, додаткової угоди), що укладається на строк більш ніж визначено статутом, наприклад, на 2 (два) роки. Така сторона укладає договір поставки на строк, незначно менший за 2 роки. Однак протягом терміну дії договору в однієї зі сторін виникла обґрунтована необхідність не виконувати свої зобов’язання за договором (і не вимагати виконання зустрічних зобов’язань іншої сторони) протягом певного часу, тобто зупинити дію договору, та подовжити договір після спливу зазначених обставин, однак за такої умови сукупний строк договору перевищуватиме граничний строк дії правочину, встановлений статутними документами сторони, що передбачає необхідність отримання дозволу органу управління такої юридичної особи. Однак введення до договору права будь-якої зі сторін призупинити дію договору зупиняло б перебіг його строку і виконання зобов’язань сторонами, а отже не потребувало б від сторін отримання будь-яких дозволів органу управління сторони договору.

Як вбачається з вищенаведених практичних прикладів, можливість застосування призупинення договору у наведених випадках дозволила б сторонам уникнути багатьох бюрократичних труднощів (оформлення додаткових рішень органів управління сторони договору, вимушена процедура нотаріального посвідчення договорів, їх реєстрація, якщо на початку договірних правовідносин таке посвідчення/реєстрація законом не вимагалися), спростивши процес укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зауважити, що необхідно розмежовувати такі поняття, як «призупинення договору» та «призупинення виконання зобов’язання».

Нагадаємо, що ч. 3 ст. 538 ЦКУ встановлено диспозитивне право у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Головна відмінність між зазначеними правовими інститутами полягає у наявності чи відсутності синалагматичного зв’язку при виконанні зустрічного зобов’язання, тобто для останнього характерним є безпосередній взаємний зв’язок, коли виконання одного зобов’язання надає право вимагати виконання зустрічного. Щодо призупинення договору слід зауважити, що назване поняття є принципово іншим за змістом на відміну від призупинення виконання зобов’язання, оскільки умовою його застосування є призупинення виконання не тільки власного зобов’язання, а й зустрічного, а також зупинення загального перебігу строку дії договору в цілому. Практичним прикладом такого розмежування може виступати необхідність призупинення договору на виконання проектних робіт, коли за умови застосування категорії призупинення строк дії договору зупиняє свій перебіг, усі зобов’язання за договором призупиняються і сторони відповідно не несуть жодної відповідальності за їх невиконання. Щодо призупинення виконання свого зобов’язання за договором варто зазначити, що незалежно від умов договору (тобто передбачено це договором чи ні) підрядник (кредитор) має право призупинити виконання робіт за етапом до моменту виконання замовником (дебітором) свого обов’язку з оплати виконаних робіт за попереднім етапом, якщо умовами договору передбачено виконання робіт етапами з відповідною оплатою кожного з них за фактом їхнього виконання. Таким чином, у другому випадку використання правової конструкції призупинення договору просто не є доречним, оскільки у разі призупинення виконання зобов’язання категорія «призупинення» використовується як самозахист на неправомірну поведінку контрагента, а не як засіб тимчасового призупинення дії договору.

Зарубіжна правова практика, на відміну від вітчизняної, досить широко використовує інститут призупинення робіт за договором.

Отже, підсумовуючи викладене, передбачену в договорі процедуру призупинення за своєю правовою природою слід трактувати як внесення змін до договору. При цьому слід враховувати той факт, що зміна умов договору повинна здійснюватися в тій самій формі, в якій було укладено договір, якщо із законодавчого акта, договору або звичаїв ділового обороту не випливає інше (ст. 654 ЦКУ). Процедуру призупинення договору доцільно оформлювати укладанням додаткової угоди до договору або одразу в договорі визначати умови автоматичного призупинення договору із настанням певної події. Призупинення дії договору повинно звільняти учасників від виконання зобов’язань за договором протягом періоду зупинення. У свою чергу, це не повинно впливати в цілому на правовідносини між сторонами, встановлені договором. Крім того, в період призупинення дії договору сторони повинні утримуватися від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору (наприклад, так як це передбачено ч. 2 ст. 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.69 р.).

Призупинення означає тимчасове припинення дії договору. Воно може мати місце відповідно до договору, а також за згодою сторін. Варто зауважити, що перелік підстав, на яких може ґрунтуватися рішення про призупинення договору, має бути вичерпним. Втім, може бути призупинена частина його положень, за умови, якщо це передбачено договором або узгоджено між сторонами. Призупинення тимчасово звільнятиме учасників від обов’язку виконувати договір і не впливатиме на набуті права та обов’язки. Учасники повинні утримуватися від дій, які унеможливили б поновлення договору.

Разом з тим, необхідно зауважити, що проблематика впровадження такої правової конструкції, як «призупинення договору», безумовно, потребує ще більшого і детальнішого вивчення на науковому рівні.

Наведене вище підтверджує необхідність вивчення досвіду, а також потребуватиме детального аналізу такої категорії, як «призупинення договору», в законодавствізарубіжних країн. Так, зазначимо, що в законодавстві деяких країн зустрічаються як «призупинення дії договору», так і випадки «призупинення виконання робіт (надання послуг)». Слушним прикладом виконання робіт є, наприклад, норма п. 14.3 Умов AIA (A201-2007, General Conditions of the Contract for Construction by American Institute of Architects).

Однак важливо чітко розрізняти поняття «призупинення договору» та «призупинення виконання робіт за договором (надання послуг за договором)».

Стосовно першої категорії – призупинення безпосередньо договору, слід зауважити, що вдалим прикладом у такому випадку виглядає норма п. 4.1 Загальних умов договорів про надання послуг Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам щодо можливості призупинення Договору, а саме:

(1) Залежно від обставин і за наявності письмової згоди Сторін, Договір може бути призупинено в цілому або окрему його частину на певний період часу і відновлено в найкоротші строки відповідно до рішення Сторін.

…..

(3) У разі призупинення Договору, строк надання послуг повинен бути подовжений на період, що дорівнює строку, протягом якого виконання послуг було призупинено.

Так, вищенаведений приклад за договором будівельного підряду чітко ілюструє призупинення безпосередньо договору, оскільки є фактично внесенням змін до однієї з істотних умов договору – строку. Зазначимо, що зарубіжна правова практика, на відміну від вітчизняної, досить широко використовує інститут призупинення робіт за договором («suspension of work»). Зокрема, п. 14.3 Умов AIA (A201-2007, General Conditions of the Contract for Construction by American Institute of Architects) встановлює безпідставне право замовника надати підряднику письмову вказівку щодо призупинення, відстрочення або переривання робіт повністю або їх окремої частини на період часу, що встановлюється замовником. При цьому п. 14.1.2 передбачено право підрядника розірвати договір під час призупинення, відстрочення або переривання робіт, якщо вони повторюються. Майже схожу умову передбачає Standard Acquisition Clauses and Conditions (SACC) Manual by Public Works and Government Services Canada (GC7.2 (2007-05-25) Suspension of Work).

Впровадження на законодавчому рівні такої правової конструкції, як «призупинення договору», дозволило б сторонам запровадити легальний механізм врегулювання відносин, спрямованих на ефективне вирішення проблеми тимчасового зупинення спливу строку за договором за наявності відповідних правових підстав, та, як наслідок, мінімізувати ризики потенційного визнання договорів удаваними або фіктивними.

Говорячи про призупинення, зарубіжна практика визнає випадки призупинення безпосередньо договору (контракту). Так, розділ 5 ст. 46-55 постанови уряду Російської Федерації від 10.09.2007 р. № 575 «Про затвердження Правил надання телематичних послуг зв’язку» частково присвячено порядку та умовам призупинення договору. Зокрема, ст. 49 названого нормативно-правового акта встановлює, що дія договору, яка передбачає надання доступу до мережі передачі даних з використанням абонентської лінії, може бути призупинена за письмовою заявою абонента у разі здавання в найм (піднайм), оренду (суборенду) приміщення, у тому числі житлового приміщення, у якому встановлено користувальницьке (кінцеве) обладнання, на термін дії договору найму (піднайму), оренди (суборенди). З наймачем (піднаймачем), орендарем (суборендарем) приміщення, в якому встановлено обладнання, може бути укладено договір на термін дії договору найму (піднайму), оренди (суборенди) із виділенням для зазначених потреб того ж унікального коду ідентифікації, який було виділено при укладенні договору, дія якого призупиняється, чи іншого унікального коду ідентифікації.

Однак, вочевидь, найбільш поширеною категорія «призупинення договору» є в міжнародному публічному праві, зокрема в міжнародних договорах та міжурядових угодах. Основою сучасних міжнародних правовідносин є міжнародні договори, норми щодо укладання, припинення та призупинення дії яких містять Конвенції 1969 та 1986 рр. Розділ 5 зазначених Конвенцій визначає положення щодо недійсності, припинення і призупинення дії міжнародних договорів.

Стаття 58 Віденської конвенції про право міжнародних договорів передбачає, що два або кілька учасників багатостороннього договору можуть укласти угоду про тимчасове зупинення дії положень договору тільки у відносинах між собою, якщо:

а) можливість такого зупинення передбачається договором; або

b) зазначене зупинення не забороняється договором і:

і) не впливає ні на користування іншими учасниками своїми правами, що випливають з цього договору, ні на  виконання ними своїх зобов’язань;

іі) не є несумісним з об’єктом і цілями договору.

The Irish Construction Contract Act 2013 розділом 5 вводить нове (порівняно з попередньою редакцією названого акта), обмежене законом право призупиняти виконання робіт відповідно до контракту на будівництво за несплату за умови дотримання певних вимог з обов’язковим повідомленням кредитором боржника. Майже тотожною є норма у New Zeland Construction Contracts Act 2002, ч. 1-5 ст. 72 якого надає право стороні-кредитору призупиняти виконання робіт за договором у разі затримки з оплати.

Враховуючи викладене, зазначимо, що сучасний стан чинного законодавства України є таким, що потребує значного доопрацювання та вдосконалення. Зокрема, з метою заповнення існуючої прогалини у законодавстві, яка полягає у використанні сторонами завуальованих прийомів задля врегулювання фактичних правовідносин, потрібно впровадити категорію призупинення договору.

На підставі викладеного пропонується, по-перше, впровадити на законодавчому рівні таку правову конструкцію, як «призупинення договору», що дозволило б сторонам запровадити легальний механізм врегулювання відносин, спрямованих на ефективне вирішення проблеми тимчасового зупинення спливу строку за договором за наявності відповідних правових підстав, та, як наслідок, мінімізувати ризики потенційного визнання договорів удаваними або фіктивними.

По-друге, необхідно розмежовувати поняття «призупинення договору» та «призупинення виконання зобов’язання» (у розумінні ч. 3 ст. 538 ЦКУ). Головна відмінність між зазначеними правовими інститутами полягає в тому, що правомірне невиконання зустрічного зобов’язання спричиняє безпосередній взаємозв’язок, коли виконання одного зобов’язання дає право вимагати виконання зустрічного. Щодо призупинення договору слід зауважити, що назване поняття є принципово іншим за змістом на відміну від призупинення виконання зобов’язання, оскільки умовою його застосування є призупинення виконання не тільки власного зобов’язання, а й зустрічного, а також зупинення загального перебігу строку дії договору в цілому.

По-третє, доцільним є подальше дослідження проблем призупинення договору, зокрема у напрямках визначення його правових підстав та правових наслідків, а також способів відновлення дії договору тощо.


Ольга ИВАНОВА,

юрист АК «АССИРИЯ»

 

ЮРИСТ&ЗАКОН

Поделиться с Вашими друзьями и партнерами