| Норма ПК | Суть правопорушення | Розмір штрафу | Наявність вини | Наявність умислу («так» – обов`язково, «ні» – не обов`язково) |
| 119.3 | Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб – платників податків | 1020грн./2040 грн./340грн. | так | ні |
| 123.2 | Вчинення діянь умисно, що зумовили визначення ПЗ за результатами перевірок | 25% від суми ПЗ | так | так |
| 123.3. | Вчинення діянь умисно, що зумовили визначення ПЗ за результатами перевірок за наявності повторності (3 роки) | 50% від суми ПЗ | так | так |
| 123.4 | Використання пільг не за призначенням | розмір пільг використаних не за призначенням | так | ні |
| 123.5 | Використання пільг не за призначенням вчинені умисно | подвійний розмір пільг використаних не за призначенням | так | так |
| 124.2 | Несплата узгоджених сум ПЗ при затримці до 30 календарних днів вчинена умисно | 25% від суми несплаченого ПЗ | так | так |
| 124.3 | Несплата узгоджених сум ПЗ при затримці більше 90 календарних днів та/або повторно (3 роки) вчинена умисно | 50% від суми несплаченого ПЗ | так | так |
| 125-1.2 | Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі ПДФО вчинена умисно | 25% від суми несплаченого/не нарахованого/не утриманного ПЗ | так | так |
| 125-1.3 | Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі ПДФО вчинена умисно за умови повторності (3 роки) | 50% від суми несплаченого/не нарахованого/не утриманного ПЗ | так | так |
| 125-1.4 | Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі ПДФО вчинена умисно та більше 2-х разів (3 роки) | 75% від суми несплаченого/не нарахованого/не утриманного ПЗ | так | так |
В контексті змін до Податкового Кодексу України з урахуванням Закону №466-ІХ
У якості «беззаперечного успіху» Закону України №466-ІХ (законопроект 1210) було вказано, що тепер штрафувати за податкові правопорушення будуть лише в разі наявності вини.
Зверніть будь-ласка увагу на п.109.1, п.112.1, п.112.2 ПК України, акцентуючи на позначених фрагментах.
109.1. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) ПЛАТНИКА ПОДАТКУ (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що ПЛАТНИК ПОДАТКІВ удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи”;
112.1. ОСОБА може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
112.2. ОСОБА вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті ПЛАТНИКОМ ПОДАТКІВ заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
І тут є декілька запитань (криміналісти зрозуміють):
- Хто суб`єкт податкового правопорушення «платник податків» або «особа»?
- Що таке вина?
- Яка форма вини в формі умислу або необережності?
Відповідь наступна:
- Суб`єкт податкового правопорушення визначений двояко.
- Визначення вини – відсутнє.
- Форма вини за аналогією з кримінальним правом є умисною, але з елементами необережності.
Іноді складається враження, що ст.109 та ст.112 писали різні люди, які і користувалися різним інструментарієм. А вже хтось третій формував з цього Закон №466-ІХ (законопроект 1210).
На моє переконання, наявність неузгодженості в законі дозволяє його повною мірою використовувати бізнесу, доводячи при цьому відсутність своє вини, а, отже, і оминаючи штраф.
