Сплата Єдиного соціального внеску (ЄСВ)

Єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов’язкового державного страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі.

Загальні положення, що визначають порядок збору ЄСВ, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) (набрав чинності з 01.01.2011).

Єдиний соціальний внесок замінив собою чотири раніше існуючих обов’язкових державних соціальних збору: пенсійний, «безробіття», соцстрах (лікарняні), «нещасний випадок». Ставки ЄСВ диференціювалися в залежності від виду платника, а також в залежності від класів професійного ризику виду діяльності.

З 1 січня 2015 року роботодавці зобов’язані сплачувати розмір ЄСВ не меншій, ніж мінімальний (розмір якого розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати), незалежно від суми нарахованої заробітної плати. При цьому необхідно врахувати, що відповідно до пп.4 п.2 ст.41 Бюджетного кодексу до вступу в силу Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період мінімальна заробітна плата застосовується в розмірах і на умовах, що діяли в грудні попереднього бюджетного періоду.

Для фізичних осіб – підприємців мінімальний ЄСВ до 2016 року становив 34,7% від розміру мінімальної зарплати.

З 01.01.2016 року ставка ЄСВ знижена до 22% (для всіх категорій платників).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» запроваджено окремі зміни щодо нарахування та сплати ЄСВ, які набрали чинності 01 січня 2019 року.

Відтепер ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, у яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 % бази нарахування ЄСВ для працюючих осіб з інвалідністю. Тобто, з 2019 року не лише юридичні особи, а й фізичні особи-підприємці, у яких працюють особи з інвалідністю, зможуть нараховувати ЄСВ за пільговою ставкою (8,41 %).

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020 р. розмір мінімальної зарплати становить 4 723 грн.

Максимальна база нарахування ЄСВ дорівнює 15 розмірам мінімальної зарплати, тобто сумі у розмірі 70 845,00 гривень.

Мінімальний розмір ЄСВ становить 1 039,06 грн. = 4 723,00 грн. х 22 % (за квартал – 3117,18 грн.).

Максимальний розмір ЄСВ становить 15 585,90 грн. = 4 723,00 грн. х 15 х 22 %.

Від сплати ЄСВ за себе звільняються фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування) і члени фермерського господарства, які є пенсіонерами за віком чи особами з інвалідністю та отримують пенсію або соціальну допомогу. Зазначене звільнення не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, оцінювачів, аудиторів тощо).

Відповідно до абз.2, 3 п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

4) фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Базою нарахування ЄСВ є (п.1, 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464):

1) для платників – роботодавців (п.1 (крім абз.7) ч.1 ст.4 Закону № 2464), — сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

2) для платників – ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464), — сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як вже зазначалося, для перелічених платників, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб — підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

Єдиний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відсотка бази нарахування ЄСВ.

Єдиний внесок для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, в яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,5 відсотка бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що платники ЄСВ (ФОП за себе), крім платників, зазначених у п.4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 (роботодавці), під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники ЄСВ, зазначені у п.4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п.4 і 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Поделитесь этой статьей!

Поделиться в facebook
Поделиться в linkedin
Поделиться в twitter
Поделиться в email

Отправьте нам заявку на получение консультации!

Наш консультант перезвонит Вам в течении рабочего дня



Похожие статьи: