Договір цивільно-правового характеру (далі – договір ЦПХ та/або цивільно-правовий договір) з фізичною особою: зміст та особливості.
Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), згідно ч. 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
При цьому, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відтак, цивільно-правовий договір – це угода між сторонами: фізичною особою і юридичною особою або фізичною особою – підприємцем на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і фізичною особою, останній зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05 листопада 1991 року, з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон України «Про пенсійне забезпечення»), робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Момент укладення цивільно-правового договору наступає тоді, коли досягнута згода між сторонами щодо істотних умов. До них відносяться: предмет договору, законодавчо визначені умови, що є необхідними для таких домовленостей, а також усі інші умови, важливі для обох сторін. Цивільно-правовий договір із фізичною особою укладається письмово, як і будь-який інший правочин. У договорі про надання послуг із фізичною особою повинно бути кілька важливих пунктів:
- Точний та вичерпний перелік виконуваних робіт (послуг, що надаються);
- Визначення часу надання послуг чи виконання робіт;
- Чітке формулювання комунікацій для отримання завдання;
- Обумовлення порядку розрахунків та винагороди за виконання робіт/надання послуг. У розрахунках може бути вказана договірна умова (до чи після виконання завдання, згідно з графіком, після підписання акту, часткова оплата кожного дня, щотижня, щомісяця та інше) або ж конкретна сума;
- Облік результатів роботи та оплата праці — акт надання послуг чи виконаних робіт;
- Виконання обов’язків — можливий субпідряд;
- Відповідальність за зобов’язання — повна або часткова;
- Можливе штрафування, стягнення пені чи оплата неустойки.
Згідно з цивільно-правовим договором особа, що виконує певну роботу чи надає послуги, може носити нерегулярний, одноразовий або ненормований характер. Вони також можуть бути постійними, якщо це вказано в договорі підряду з фізичною особою.
Фізичні особи, що виконують певні завдання за цивільно-правовим договором не включаються до штатного розпису підприємства. Вони не мають права на відпустку, якщо це додатково не передбачено. Хоча в договорі може міститися пункт про надання певного періоду відпочинку протягом року. Фізичним особам за цивільно-правовим договором не проводиться доплата за святковий чи понаднормовий робочий час. Їм не варто розраховувати на оплату допомоги за листками непрацездатності, адже заробіток у період хвороби вони зберігають.
Однак варто зважати на те, що на винагороду за цивільно-правовими договорами нараховується ЄСВ, тобто час праці зараховується до страхового стажу для нарахування пенсії. Водночас приймається до уваги розмір сплаченого внеску. Якщо за виконану роботу протягом місяця сплачено мінімальний розмір внесок чи вищий за нього, до пенсійного стажу зараховується календарний місяць, незалежно від того скільки витрачено на виконання завдання. Якщо розмір ЄСВ нараховано менше мінімальної суми, то страховий стаж нараховується відповідно до такої суми.
Сторони цивільно-правового договору можуть визначити строк виконання завдання чи його окремих етапів. Зверніть увагу на таку обставину, що укладення одного й того ж договору 3 рази й більше за рік вважається системним. Його можуть перекваліфікувати в трудовий договір. Можливий такий варіант — договір ЦПХ укладений на рік, але акти виконаних робіт виставляються щомісяця.